finbergПривітання могилянській громаді на Дні Академії 15 жовтня 2014 р. від Арсенія Фінберга, автора та засновника екскурсійного бюро «Захоплюючий Київ», координатора «Волонтерської сотні» з роботи з вимушеними переселенцями, випускника НаУКМА за спеціальністю “Економічна теорія” 2003 р.

Я хочу сказати студентам: я вам дуже сильно заздрю і дуже скучаю за тими часами, коли я був студентом. В стінах Академії проводиш абсолютно незабутні часи і абсолютно незабутні роки, їх не можна порівняти ні з чим. Повірте мені – ви маєте зараз насолоджуватись кожною хвилиною, яку ви знаходитесь тут. Потім це абсолютно по-іншому оцінюється. Я люблю казати, що навчання в Академії дало мені два основних знання – знати собі ціну і вміти себе продавати. Є ще третя цінність, яку я відчуваю кожного дня, а ви маєте усвідомити зараз. Англійською це називається модним словом «networking» – це всі ви і всі люди, які сидять в цій залі, і які вчаться в Академії. Куди б я не приходив – у будь-яку компанію, будь-яку організацію, я всюди бачу наших, всюди бачу могилянців. Закінчивши офіційну зустріч, ми йдемо на каву і пригадуємо, як ми сиділи на підвіконні в якійсь аудиторії, слухаючи лекції професора Кримського, або як на плацу танцювали на черговому святі Академії, або пили пиво ще на якійсь урочистій події або одягали Сковороду.

Мене називають позитивним маніяком міста Кииєва. Ви знаєте, Академія привчила мене до дуже активного життя. Як і більшість з вас, після навчання в Академії я пішов у західну компанію, величезну транспортну компанію «Маєрск», де пропрацював 2 роки. Там мене направили в Одесу. Зізнаюсь вам – я втік звідти, тому що мені було там сумно. Я звик, що у нас в Академії кожного дня щось відбувається, на 2000 студентів тоді було близько 30 студентських організацій. У нас постійно щось відбувалось. В Одесі було сумно. Там за тиждень могло бути 2-3 якісь події, мені було цього мало, я звик до іншого темпу, до якого мене привчила Академія, за що я їй безмежно вдячний.

Коли я починав свій бізнес, мені казали: у тебе нічого не вийде. Ніколи молодь не зацікавиться історією Києва, ніколи не піде на екскурсії. Вже пройшло майже десять років, відколи я цим займаюсь, але щотижня близько 200 людей приходить на екскурсії, які організовує моя компанія. Ми придумали за цей час близько 300 екскурсій містом і напевне дуже важко знайти місце, куди і як ми ще не водимо екскурсії: під землею, на дахи, автобуси, трамваї, сігвеї, чого там тільки немає! Головне – це вірити в те, що ви хочете робити. Якщо ви можете заразити своєю ідеєєю оточуючих, то є великий шанс, що ідея буде успішною як в бізнесі, так і в усіх інших напрямках, якими ви хочете займатися. Якщо ви горите своєю ідеєю, у вас все вийде.

Ще один принцип, якому мене навчила Академія, моє оточення, краще за все сформулював колись відомий рабин Єлей. Звучить він просто: якщо не я, то хто, якщо не зараз, то коли? Можна багато говорити про важкі події цього року. Ми з вами дуже багато сидимо в соціальних мережах. І, сидячи там, можна думати, що все погано, нас всі зливають, нас всі зрадили і взагалі, ми йдемо в нікуди. А можна, не чекаючи цього, зупинитись на хвилинку і подумати: чим я зараз можу допомогти. Насправді це дуже допомогає. Як і всі, починав я свою волонтерську діяльність на Майдані. 18 лютого, коли почали стріляти, я сказав, що їду за медикаментами і запросив приєднуватись усіх охочих. На третій день нас уже було 15 машин, близько 40 людей координували роботу цих машин і закуповували ліки майже в усі лікарні, де лежали поранені. Потім, дякуючи Богу, поранені з Майдану припинились, але почались задачі з переселенцями. На разі я – один з координаторів організаціїї, яка називається «Волонтерська сотня». Це насправді навіть не одна організація, а платформа, яка об’єднує багато організацій. Ми займаємося гуманітарною допомогою в зоні АТО і пораненим, у нас є свій пункт у військовому госпіталі і в багатьох інших госпіталях України. Я взяв на себе напрямок вимушених переселенців і відкрив на Подолі, поблизу Могилянки, центр допомоги вимушеним переселенцям. Ми приймаємо речі, одягаємо людей, даємо продуктові пайки тим, хто справді їх потребує, також намагаємося надавати іншу допомогу. На території цього центру ми вже створили Центр зайнятості, запросили психологів і лікарів. Ми можемо багато говорити, які ці люди, хто ці люди, але вони потребують нашої допомоги. Я на жаль не закінчувава Школу соціальної роботи, жодного стосунку до соціальної роботи не мав, але я розумів, що ці люди потребують моєї допомоги і я, як економіст, як менеджер, підійшов до цієї роботи абсолютно прагматично. Є задача, яку треба вирішити. Сьогодні наш центр приймає близько 200 родин щодня, а в день, коли ми видаємо продуктові пайки (ми видаємо їх тільки пенсіонерам і дітям), ми приймаємо близько 1000 людей. Ми створили вже офіційно благодійний фонд «Кожен може». Я переконаний, що кожен з нас може знайти якусь краплю, точку, до якої може докласти свої зусилля, щоб змінити Україну, змінити світ. Я вірю у вас, вірю, що ми всі можемо зробити так, щоб щось в цій країні змінилося на краще. Успіхів і всім вітання!korean english translate

0 Comments

Leave a reply

Форма контакту

Напишіть нам...

Sending

Асоціація випускників НаУКМА

Log in with your credentials

Forgot your details?