Остр130 березня у циклі «Могилянські історії» відбулась зустріч студентів НаУКМА з п. Олесею Островською-Лютою, старшим експертом Експертної компанії  pro.mova,  мистецтвознавцем, критиком і аналітиком сучасної культури, куратором, арт-менеджером, членом багатьох експертних рад в галузі культури, першим заступником міністра культури України (квітень-грудень 2014 року), випускницею НаУКМА за спеціальністю «Культурологія» (БП 1998, МП 2000).

Говорили про те, чому культура має значення і як гуманітарію знайти своє місце у світі.

Пропонуємо вашій увазі тези із зустрічі з п.Олесею:

Ярослав Грицак говорить, що ви є тим поколінням, яке буде перебирати відповідальність на себе. Моє покоління тільки почало це робити. Ви будете продовжувати, тож важливо будувати тяглість у спілкуванні.

Перші студенти Могилянки мали такі спільні риси й умови:

  • авантюризм – у ті часи не було бренду НаУКМА, а був лише міф про давнє заснування і славу;
  • люди з високим IQ, які були дуже динамічні і «нахабні» у стосунках з викладачами (в тому сенсі, що кожен мав свою точку зору і кожному здавалося, що вона як мінімум є такою ж важливою, як точка зору викладача);
  • вільне відвідування, – дрібниця, що багато важила, – означало свободу і відповідальність, і самодисципліну;
  • цілковито відсутня традиція подарункового задобрення викладачів.

Все це збудувало дуже креативну атмосферу. Відсутність досвіду корупції у поєднанні з хорошою освітою, висока толерантність до ідей і практик вирізняють Могилянку.

Основна цінність – Могилянка дає абсолютний унікальний досвід життя без корупції. Якщо людина має досвід оплати оцінок – це корумпує її на все життя. Якщо ж такого досвіду немає, то ваша виробнича культура формується в полі, де корупція взагалі не є фактором виробництва, і це робить вас зовсім інакшою людиною. Найбільша цінність в тому, що ціле покоління людей стало привабливим на ринку праці, особливо там, де корупції немає. Часто це міжнародні організації. Крім усього зазначеного, це ще й означає професійні контакти на все життя з людьми, які поділяють і поважають подібну ціннісну культуру, які так само здатні дивитися на речі.

Гуманітарну освіту не можна описати в категоріях «роботи за спеціальністю». Роботу за спеціальністю може мати той, в кого є прикладне знаряддя. Гуманітарій не може знайти роботу за спеціальністю, бо не зрозуміло чим ця спеціальність є. І це великий плюс, на мою думку. Гуманітарне знання робить вас значно адаптивнішими на ринку праці. Людина, яка закінчує медичний виш, може бути тільки лікарем у переважній більшості. Гуманітарій може бути майже будь-ким, всім, окрім лікаря.

Де може працювати гуманітарій?

  • інвестиційні компанії,
  • міжнародні урядові фундації,
  • викладацька робота,
  • сфера мистецтва,
  • літературна творчість,
  • реклама чи PR,
  • телебачення,
  • дослідницькі компанії, які займаються соціологією,
  • музеї,
  • галереї.

Остр2У гуманітаріїв величезне поле вибору. Інша справа, що воно не структуроване, воно вимагає від вас того авантюризму, який був у дусі Могилянки на початку 90-их. На вас покладається набагато більша відповідальність. Для вас не існує очевидної стежки. І ви самі повинні формувати це поле, в якому ви опиняєтеся, повинні самі структурувати той простір, в якому зможете працювати. Важливий фактор – міждисциплінарність.

Культура є не тільки рамкою структурування світу, але і досить ясним набором цінностей.

Культурологи мають розуміти такі речі, як,наприклад, звідки виникає українське прагнення до солідарності на Майдані. У нас уявлення про горизонтальну взаємодію глибоко закладене в культурі, якщо подивитися на козацький міф, яким чином організовувалась горизонтальна взаємодія, групи десь у  в XVII ст. Тобто, вирішуємо проблеми, шукаючи знайомих на своєму рівні, а не апелюючи до влади. Плюсом є величезна солідарність, яка проявляється в кризових моментах. Мінусом є корупція, оскільки українці схильні «шукати рішення» на рівні своєї мережі контактів, компенсуючи несправедливість або надмірну суворість правил «індивідуальним вирішенням питання». Для нас ця взаємодія є зрозумілою, і це наша проблема. Світове дослідження цінностей показує, що в Україні вертикальна взаємодія переважала  лише у двох місцях: у Криму і на Донбасі. Культурологи – це такі люди, які можуть це розуміти, вивчати, пояснювати і бути дуже корисними суспільству навіть на рівні політичних, в ширшому сенсі –концептуальних рішень.

Люди з гуманітарною освітою мають відносно високу толерантність до різноманіття ідей і практик. Нас, гуманітаріїв, не шокує те, що хтось може думати інакше. Гуманітарії здатні до більш гнучкого підходу до табуйованих тем в силу знайомства з великим корпусом текстів, де ті власне табуйовані теми постійно піднімаються

Основні вимоги до студента-гуманітарія на ринку праці:

  • глибокі базові знання (бо це допомагає, наприклад, написати текст до чогось, спілкуватися з кимось, формувати якусь програму);
  • готовність вчитися;
  • відповідальність;
  • самодисципліна.

Поки ти студент важливо займатися волонтерством і створювати малі проекти власного авторства.

Слід починати з малих студентських проектів (Центр візуальної культури (ЦВК), наприклад), які, можливо, не будуть виходити за межі університету, але це і не потрібно. Вашою цільовою аудиторією мають бути студенти з суміжних факультетів, оскільки ці ваші колеги за якісь 10-15 років будуть приймати рішення, наприклад, про фінансування всієї царини культури. Якщо сьогодні  ви переконаєте своїх колег-студентів, що культура має значення (в сенсі мистецтва, чи в сенсі якихось інтелектуальних текстів), то є велика ймовірність, що ці люди, які стануть decision makers, підтримають культуру в майбутньому.

Як можна взаємодіяти з іншими студентами?

  • Дискусійні клуби – адже дискусії певним чином формують те, як ви дивитеся на речі.
  • Спільні невеликі творчі проекти: фотографія, музичний гурт.
  • Студентський журнал тощо.

Остр3Ці речі всередині університету не обов’язково бачити лише як розвагу, але також як інвестицію в майбутнє. Не тільки ваше, а й всього сектору.

Вчитися спілкуватись одне з одним на студентському рівні дуже важливо. Є маса речей, які вам можуть пояснити колеги з інших факультетів, і які будуть вам потрібні для розуміння вашої сфери в майбутньому.

Про першочергові зміни в гуманітарній освіті

Ми ніколи не перестанемо вчитися, а якщо перестанемо, то це дуже знизить нашу цінність на ринку праці. Дуже важливо зберегти інтелектуальну зацікавленість.

Ми повинні припинити зосереджуватися на запам’ятовуванні й почати розвивати критичне мислення. Ми маємо навчитися думати й аналізувати предмет з різних точок зору. І це завжди було дуже сильною стороною Могилянки. Найбільш дієвим інструментом в навчанні є семінар. Зміна оптики з прийому інформації на спільне обговорення є дуже важливим завданням. Важливо розвивати інтелектуальну цікавість, вміти добре писати тексти, вміти переконувати, мати силу спокушати своєю позицією і, не побоюся цього слова, інтелектуальною глибиною.

Про поєднання навчання і роботи

На мою думку студент має вчитися. 4-6 років мають бути присвячені навчанню, адже у вас більше ніколи не буде такої розкоші, щоб мати час формувати свій інтелектуальний фундамент. Цей час не можна віддавати роботі, бо ви ніколи не зможете повернутися до цього моменту. Ви можете займатись волонтерством, брати участь у проведенні мистецьких подій, на кшталт Книжкового Арсеналу і т.д. Але головне – вчитись.

Гуманітаристика не є чимось, що має стати бізнесом

Що ми, гуманітарії, маємо зробити, – це переконати людей з інших сфер в тому, що культура – не розвага після фуршету. Писати колонки, статті, переконувати людей, брати участь у конференціях про те, чому культура має сенс і значення. Це довга і важка робота, яку не може зробити хтось один. Це все питання консолідованого підходу гуманітарної спільноти загалом. Культура як клей, який нас всіх поєднує, має принципове значення в організації того, як ми всі живемо.

Згадані колеги, які здійснюють дуже цікаві проекти в царині культури:

Юлія Ваганова – заступник директора Національного художнього музею України,

Анна Рудик – заступник директора Музею мистецтв ім. Богдана і Варвари Ханенків,

Катерина Ботанова  — до недавна директорка Фундації Центр Сучасного Мистецтва (CSM), засновниця і головний редактор онлайн журналу про сучасну культуру KORYDOR, випускниця кафедри культурології НаУКМА (2001 р),

Денис Іванов (Артхаус Трафік, продюсер фільму «Плем’я»),

Таня Олійник – стартапи в сфері комп’ютерних ігор,

Євген Глібовицький – засновник pro.mova, експерт зі стратегування,

Іра Кучма – працює над проектом  доступу до наукових публікацій в країнах Африки і південно-східної Азії,

Роман Качур – заступник міністра фінансів України.

 Поради щодо подій та проектів, які варто відвідувати, за якими варто слідкувати:

Книжковий Арсенал, Форум видавців, діяльність Артхаус Трафіку, Національний художній музей України, музей Ханенків, ЦВК, Арсенал, Несторівська група – теоретична рамка для українського суспільства, Культура 2025. Подивитись фільм «Плем’я» (реж. Мирослав Слабошпицький, 2014 р.), який отримав 3 нагороди в Каннах та який закупили для прокату багато країн світу.

 Підготувала Рената Налисник,

студентка МП «Культурологія», 2 курс,

стажист напряму «Комунікації з випускниками НаУКМА»

0 Comments

Leave a reply

Форма контакту

Напишіть нам...

Sending

Асоціація випускників НаУКМА

Log in with your credentials

Forgot your details?