IMG_248326 лютого в Могилянці відбулася зустріч з Ольгою Бурлюк, випускницею факультету правничих наук 2009 р., викладачкою університету Гента (Бельгія). Вона розповіла про умови, які визначають бачення європейцями ситуації в Україні, санкції та обмеження ЄС проти країни-агресора та відмінності у поглядах на Майдан України та Євросоюзу. До вашої уваги основні тези зустрічі.

Для мене сьогодні світ є трошки «навиворіт», бо я зовсім недавно навчалась у цій аудиторії, а тепер виступаю. Також я розповідала європейцям про Україну, а зараз розповідаю українцям про Європейський Союз. Власне, контекст, у якому формується бачення того, що відбувається, й визначає ставлення до ситуації.

Інтерес до України в ЄС зростав і падав хвилями. Це зумовлено у першу чергу тим, що коло людей у Брюсселі, так чи інакше причетних до України, дуже маленьке. Це дипломати, дослідники в інститутах, які вивчають пострадянський простір, у якому Україна є лише частиною. Під час Вільнюського саміту відбулося немало заходів, присвячених питанню України, але зараз настав спад у зацікавленості українським питанням. Проблеми України з боку ЄС фундаментально не змінюються і не вирішуються – вони «перепаковуються».

Можливі варіанти тактики ЄС – з одного боку підтримка України (політична, дипломатична, фінансова, військова) і обмежувальні заходи щодо Росії з іншого боку (дипломатичні та торговельні санкції, бойкоти спортивних і культурних заходів, обмеження особистого доступу). Якщо порівнювати реакцію ЄС на подібні, навіть гостріші кризи в інших країнах, які не є членами ЄС, там вона була значно помірнішою.

Санкції можна порівняти із ядерною зброєю: всі, хто мають їх в своєму арсеналі, знають, що не можна їх використовувати, бо це не тільки негативно позначиться на економіці ЄС, а й поставить у вкрай невигідне становище супроти агресора. Санкції – це остання крапля у політиці Євросоюзу, тому йому краще лякати ними, ніж їх впроваджувати. Крім того, ЄС надає велике значення символізму обмежень, акцентуючи на образах на особистому рівні, як от ігнорування Олімпіади в Сочі чи проведення «Великої сімки» замість «Великої вісімки».

Міжнародна активність – не просто не основна форма діяльності ЄС, а й не обов’язкова. Євросоюз створювався як економічна організація, а не політична, тому його інституції не сприяють розв’язанню подібних криз. Консенсус, на який спромігся Євросоюз – застосовувати обмеження до Росії. Але вони впроваджуються надто довго. ЄС зробить те, що від нього вимагали, але…за півроку.

Є три основні відмінності між українським і європейським баченням Майдану. Перша полягає у тому, що в Європі воно менш драматичне, не так гостро висвітлюється у ЗМІ, почасти тому, що не вистачає інформації. Наприклад, події в Маріуполі в європейських ЗМІ практично не висвітлювались. Друга – європейське бачення «не є чорно-білим», тобто на Заході зважають як на українську, так на російську позицію, і намагаються знайти між ними щось середнє, «сіре». Третя відмінність – європейські суспільства традиційні, самозосереджені і дбають насамперед про свої внутрішні проблеми, тим більше, що зараз у них економічна криза.

Серед зовнішніх проблем, крім України, ЄС турбують нелегальна міграція та радикальний ісламізм, які безпосередньо впливають на ситуацію в Європі. І через внутрішні, і через зовнішні чинники українське питання стоїть не так гостро.

Спочатку я активно скаржилася на сприйняття ситуації в Україні європейцями, дивувалась, чому їх так мало турбує ця проблема. Представити картину подій в Україні у повному обсязі, пояснити, що Майдан був не тільки за вступ до ЄС, в Брюсселі доволі не просто, оскільки європейців більше цікавить вирішення проблеми, а не її переосмислення. Вони впевнені, що розуміють світ, і розуміють краще, ніж світ розуміє себе. Донести свою думку непросто, бо оскільки я українка, значить – заангажована. Однак, мене все-таки надихає віра в майбутнє.

Раджу вам використовувати можливості, які дає Могилянка. Варто слухати дисципліни з різних факультетів, бо зараз освіта і наука зорієнтовані на міждисциплінарність. Я, наприклад, виконую дослідницьку роботу на перетині права і політології. Після закінчення Могилянки, знаючи мови, можна дуже добре вчитися за кордоном, але працювати на свій авторитет потрібно самому.

Підготувала Орися Грудка,

студентка ФСНСТ-1

0 Comments

Leave a reply

Форма контакту

Напишіть нам...

Sending

Асоціація випускників НаУКМА

Log in with your credentials

Forgot your details?