«Теорія ігор у політиці й економіці» –  з такою лекцією перед могилянською спільнотою на запрошення Асоціації випускників НаУКМА нещодавно виступив Тимофій Милованов – професор економіки в University of Pittsburg, співзасновник Vox Ukraine, один з найкращих економістів за рейтингом Top Economic Thinkers-2015, а також випускник спільної програми НаУКМА та ЕЕRC 1999 року.

Свою розповідь Тимофій Милованов розпочав зі спогадів про Могилянку та її важливість для нього особисто і для країни. «Студенти мають торкнутися до чогось великого, і НаУКМА – це майже єдиний заклад в Україні такого рівня. Так, є УКУ, є інші, але ми – країна 45-мільйонна, тому мають бути десятки чи й сотні таких університетів, як НаУКМА, щоб країна змінилася на краще». Здобуваючи магістерську освіту, Тимофій займався бізнесом і спершу вважав, що навчання йому насправді не дуже потрібне, але атмосфера, що панувала в Могилянці, захопила його: «НаУКМА мене затягнуло. Не тому, що це була магістерська програма з економіки, а тому, що тут поруч були юристи, була класна бібліотека, вистави, постійні концерти, активності – це було дуже важливо, це нас поєднувало». Саме тому Академія вплинула на Т. Милованова, на формування його особистості й подальше життя: «Для мене КМА – це щось трохи святе, бо тут я почав серйозно ставитися до академічної думки. І те все, що сталося зі мною пізніше, не сталося б, якби я не вступив у Києво-Могилянську академію».

Основна частина розповіді мала на меті донести до слухачів кілька тез. Перша з них – про непевність (uncertainty): якщо результати непередбачувані, для бізнесу краще залишити все, як є, нічого не змінювати. Спікер пояснив цю тезу через модель з трьома олігархами, кожен з яких має 100 куплених депутатів, щоб проголосувати чи заблокувати певний законопроект, і таким чином забезпечити свої інтереси. Суть моделі така: якщо 12374728_776353295843408_7448917976285393661_oодин точно виграє від прийняття закону, а два інші можуть або виграти, або програти, саме через небезпеку програти два останні не підтримають законопроект і його не приймуть, навіть попри загальну користь для економіки. Крім того, на арену можуть вийти малі актори, які програють від прийняття тих чи інших законів і, щоб запобігти цьому, пишуть багато різних законопроектів. Ці законопроекти можуть бути популістськими, а можуть бути й хорошими, навіть кращими за пропонований, але їх дуже велика кількість – виникає явище різноманітності думок (diversity of opinions). Як наслідок, обговорень багато, але реформи не відбуваються, бо весь час витрачається на опрацювання законопроектів, а не прийняття й подальше впровадження реформ. Також наявність багатьох проектів закону призводить до непевності (uncertainty), бо не зрозуміло, який саме закон буде прийнято і як зміняться правила гри: «Коли не відомо, яким чином реформи на нас вплинуть, більшість буде проти реформ».

Наступну тезу лектор означив питанням: «Чи хочете ви комунікувати з бандитами й знати, що у них відбувається?» Вводячи в тему, Т. Милованов на показовій ситуації розповів, як спілкуватися з терористами. Їхня ціль – погрожуючи висувати вимоги, при так, що втрати від невиконання вимог дуже великі, і ви опиняєтесь у безвихідному становищі. Відповідь: не спілкуватися з терористами. Неможливо погрожувати людині, яка тебе не чує. У теорії ігор перемогти терористів можна, відрізавши шляхи комунікації й таким чином відібравши в терористів здатність погрожування. Але насправді найефективнішим способом боротьби з тероризмом є запобігання: «Найлегше – не допустити». Щоб злочинна організація не розросталася, потрібно працювати з людьми, які ще не долучилися до неї. Один з інструментів для цього – створити фейкову організацію-дублікат існуючої, таким чином виявляти і заарештовувати людей, схильних до 12375028_776352882510116_4237225165718176829_oвідповідних ідей. Тоді кожен потенційний член організації, з якою ми боремося, матиме сумніви, з ким насправді він комунікує – зі злочинцями чи зі спецслужбами, а отже багато разів задумається, перш ніж вступати в організацію чи робити активні дії.

Остання теза звучала так: «Чому потрібно приватизувати все, що є в країні?». Коли певна людина має велику владу, на неї починають тиснути, лобіюючи свої інтереси. Якщо активи належать державі, на людей, що відповідають за ці активи, розпочинається великий тиск. Коли починається лобіювання, починається боротьба, політична боротьба, тому державні активи треба віддати, щоб за них не можна було боротися: «Якщо у вас немає влади, на вас неможливо й немає сенсу тиснути».

Відповідаючи на питання, Тимофій Милованов висунув ще кілька цікавих і влучних тез:

  • У стратегічній комунікації важливо заплутати ворога.
  • Що краще: мати більше чи менше інформації про свого ворога? Іноді краще знати менше.
  • Справжня влада полягає у тому, що у вас влади немає. Справжня влада – це правильно віддати владу.
  • Для державного управління дуже важливими є процедури, адже вони виключають можливість лобіювання.
  • Те, що зараз реформи повільні, це погано, але це й добре. Бо це страхує нас від швидких і частих змін реформ.
  • У теорії ігор немає причини й чинника, бо наслідок моєї поведінки є чинником вашої поведінки, а ваша поведінка є чинником моєї.
  • Рівновага Неша не каже, що ви знайдете оптимальну поведінку, вона каже, що якщо ви ВЖЕ її знайшли, то немає сенсу змінювати.
  • У реальному світі немає справжньої гри, справжнє життя набагато складніше.
  • Якщо ви змінюєте інформацію чи свою владу й повноваження, можуть змінитися правила гри.

На завершення Тимофій Милованов зізнався, що його улюблена гра – це стратегічна настільна гра «Ризик», метою якої є захопити увесь світ. У цій грі дуже важко утримати Україну, але якщо в тебе немає України – ти не можеш виграти.

Над матеріалом працювали

Орися Грудка і Катерина Близнюк

0 Comments

Leave a reply

Форма контакту

Напишіть нам...

Sending

Асоціація випускників НаУКМА

Log in with your credentials

Forgot your details?