DSCN9503Євген Дикий (викладач біології Києво-Могилянської академії, командир 2-ої роти батальйону «Айдар».):

Коли ви зрозуміли, що це війна?

Відбувалась поступова еволюція від «аля» забавок у війну. Наша підготовка перед тим, як нас туди відправили – це був абсолютний дитячий лепет. Навіть нічний спецназівський рейд під час взяття міста Щастя сприймався як пригода. А от справжнє розуміння, що це справжня війна, прийшло, коли довелось рахувати тіла – і наші, і їхні.

Як вас сприймало тамтешнє населення?

10-15% сприймало нас як визволителів, 20% – як карателів і бандерівців, решта 60% просто хочуть, щоб це все закінчилось. І байдуже, з якого боку принесуть мир.

Чи можете дати портрет середньостатистичного сепаратиста?

Ну, це як дати портрет середньостатистичного майданівця. Вони всі дуже різні. Але там є молоді люди, які такі ж нарвані, як і майданівська молодь, тільки набагато жорстокіші. От до кого не бажано було потрапляти в полон, так це до них.

Як ви ставитесь до чоловіків, які не пішли на фронт?

Та до всіх в загальному ніяк. Коли ж брати кожен окремий випадок, то можуть виникати питання. Але варто розуміти, що не всім реально там треба бути. Я особисто відмовив кількох своїх колишніх студентів від цієї ідеї. Розумів, що там вони просто не виживуть. А тут з них було набагато більше користі в плані організації волонтерської допомоги.

Андрій Федорко (БП за спеціальністю «Політологія» 2008 р., МП «Фінанси» 2010 р., 11-ий батальйон територіальної оборони «Київська Русь», командир одного із взводів, лейтенант (отримав звання вже в АТО, під Дебальцевим). У ЗСУ пішов добровільно в травні. Лише зараз по ротації прийшов у відпустку. Гарячі точки: території біля Дебальцевого і Чорнухіно)

У зв’язку з виборчою кампанією багато політиків зараз розповідають, що їздили на фронт, допомагали війську. Ви таких бачили?

Політики просто на цьому спекулюють. Або ж деякі просто хочуть іти в депутати. Приїдуть, кілька днів походять з автоматом і повертаються героями. Це дуже бридко! Ми прийдемо з війни і згадаємо тих хлопців.

З добровольчим батальйонами зрозуміло. А яке ставлення до цієї війни у призовників?

Спочатку тільки добровольці і були добре вмотивовані. Але потім навіть в тих, кого призвали примусово, щось в тих людях змінилось і вони стали серйозними вояками.

DSCN9474Іван Матейко:  «Я одразу відчув, що я на місці!» (БП «Історія» 2010 р., МП «Менеджмент зв’язків з громадськістю» 2012 р.)

 Як відбувалась комунікація між вами та сепаратистами?

Через дільничного міліціонера і попа. Місцеве населення до нас ставилося двояко: і люблять, і гонять. Але в основному воно аморфне, байдуже навіть до себе в тому числі. З одного боку, дорікають: «Для чого ви приїхали?». І водночас: «Не йдіть, бо почнеться безпорядок».

Як ви визначали втрати ворога?

Взагалі це визначити дуже складно, але от в нас була така можливість: слухали сепаратистське радіо і так можна було більш-менш оцінити втрати сепарів.

Могилянські воїни стверджують, що з конфлікту на Сході ніякого іншого виходу немає, крім військового, адже там відбувається справжня війна: «Можливо в нас тут і мир, але хлопці дізнаються про це лише по телевізору. Там в них війна!»

Всі троє погодилися, що без підтримки волонтерів військовим було б дуже складно. Особливо відзначили професіоналізм медиків, завдяки яким було врятовано багато життів.  Зважаючи на умовне перемир’я, волонтерська підтримка зараз істотно знизилася, тому зимувати хлопцям буде нелегко.

Допомогу могилянцям, які беруть участь в АТО, координує Віталій Власенко («Економічна теорія» 2008, «Інноваційні стратегії» 2010) через закриту групу в Facebook «Підтримка Захисників України: могилянці – воїнам».

Підтримаймо своїх!

Матеріал і фото підготувала Рената-Марта Налисник,

стажер напряму “Комунікації з випускниками”

0 Comments

Leave a reply

Форма контакту

Напишіть нам...

Sending

Асоціація випускників НаУКМА

Log in with your credentials

Forgot your details?